Чудові краєвиди зустрічаються ще раніше, ніж потрапляєш у самі гори. А побачити їх можна, якщо таки вдасться купити квитки на потяг Київ-Рахів. Раховоз (саме так ніжно прозвали цей потяг у народі) має не самий зручний розклад, зате довезе прямо до початку маршруту - села Ясіня.
А вже у самій Ясіні трошки пройти вздовж Чорної Тиси і повернути на курорт Драгобрат. Якщо чесно, відрізок дороги з Ясіні до Драгобрата можна і проїхати - підйом тільки сили забере, а особливих краєвидів не покаже. Але їхати варто з якоюсь групою, так дешевше буде.
Дорога йде через річку Свидовець. Річка сама по собі гірська, так ще й порогів на ній чимало. Тому сила потоку тут сильна.
Драгобрат. З цього курорту власне і починається цікава частина подорожі - видно гори, подекуди лежить сніг, а у самому Драгобраті можна відпочити і поїсти.
Вид на гірський масив Свидовець з Драгобрату.
Тут же можна побачити й відомі кожному мандрівнику карпатські гори - Говерлу і Петрос. І хай вас не вводить в оману візуально більша висота Петроса за Говерлу. То лише кут такий.
Ще одна пара відомих вершин Горган - Синяк і Хом'як. Поруч, лівіше, можна розгледіти Довбушанку.
Ну а нам підніматися далі і йти за Драгобрат аж на сам Свидовець - гірський масив із-за якого весь сир-бор. Сам Свидовецький хребет відносно невисокий, максимальна висота тут 1883 м. (гора Близниця). Верхня частина хребта повністю "лиса" - ні кам'яних розсипів як у Горганах, ні засилля ялівця як у інших горах. Суцільна трава і чорниці.
Гора Стіг (1704 м). На неї можна піднятися з Драгобрата на гірськолижному підйомнику, заодно і перепочити трошки замість того, щоб власними ніжками тягнути наплічники на гору. От такий лайфхак.
Особливих проблем з водою на Свидовці немає. Навіть, якщо намет поставите не біля джерела, дорогою до біваку можна набрати води у пляшки. Крім того, біля місця стоянки на схилі гори знайшли джерело не відмічене на мапі.
Свидовець і його найвища вершина - Близниця (по центру).
Гора Стіг, вид з іншого боку.
На північних схилах сніг тане повільніше. А у деяких місцях, де його назбиралося чимало, можна побачити снігові тріщини.
Якщо знайдете на цьому фото наш намет - "плюс" за уважність.
Захід сонця на Свидовці.
Наступного дня вирішили прогулятися без наплічників до озера Герашаська, а потім вже підкоряти найвищу точку хребта - гору Близницю.
Краєвиди дорогою до озера.
По центру - гора Геришаська, 1762 м. Прямо внизу - наше озеро.
Ось власне і воно. Замерзле все ще, і снігу чимало. Але ж все одно озеро.
Дорога на Близницю.
Ось власне і дві наші гори - Близниця і Близниця Велика. Чули, як місцеві у Драгобраті називають їх "близнюками". Велика із них та, що ближча до нас, хоча різниця всього у 11 метрів.
А прямо під горою озеро Івор. Ми тут планували на другу ніч бівак влаштовувати, але у горах плани змінюються майже так само швидко, як і погода.
Залишки снігу, які ми як тільки не намагалися спровокувати зійти вниз, але не вийшло. Значить, ще не час.
Шлях з гори Жандарм на Близницю.
По центру можна розгледіти наступну за нами групу, яка також піднімалася на Близницю.
Як виявилося, є ще другий шлях підйому - просто йти по снігу прямуючи на похилу сторону гори. Як ці шукачі пригод збиралися там піднятися - неясно. Але їх героїзм було задокументовано.
Вид на Чорногору з Близниці.
І спуск вниз.
Зліва у нас Чорногора, справа внизу - село Кваси.
Краєвид на гірський масив Мармароси. Дістатися туди можна, якщо потягом ще годинку проїхати далі на Рахів, а вже звідти маршруткою. Шлях не самий легкий, але ці гори того варті.
На другу ніч наметом ми стали у просто казковому місці. Поруч струмок, який виривається з-під товщі снігу у формі арки, намет стоїть біля галявини повної квітів, а краєвиди не гірші, ніж були на вершині.
Вогнище, гітара, зірки. Все за канонами мандрівників.
Ранкові пейзажі з намету.
Також буде цікаво:
Немає коментарів:
Дописати коментар