пʼятниця, 23 березня 2018 р.

Гора Піп-Іван Чорногірський: буревій на Смотричі


Той випадок, коли до вершини не доходиш, але маєш хоча б гарні фото.


Після походу на Попа Івана у травні було вирішено спробувати підкорити вершину ще й узимку.



Сказано - зроблено. І от вже одного січневого холодного ранку машина з чотирма туристами їхала з Ільців у Дземброню спостерігаючи ранкові тумани і традиційно розбиту тут дорогу. 





Село Дземброня, до речі, до 2009 року називалося Берестечко. Але потім селу повернули історичну назву.





Приїжджати сюди варто і взимку і влітку. Та навіть, якщо і не збираєтеся підніматися в гори. Побачити тут ранкові тумани чи захід сонця - саме задоволення.











План був наступний - дійти до вершини, переночувати у обсерваторії Білий Слон та спуститися наступного дня назад у Дземброню, або у Шибене. Але за планом нічого не пішло.



Вже на початку маршруту небо було вкрите хмарами і почав потрошку йти сніг.











Гора Смотрич у хмарі. Саме через Смотрич і було заплановано підніматися.





Після першого ж кілометру маршруту прийшлося вдягати снігоступи. Це снігоступи старої конструкції, але навіть в них по глибокому снігу йти значно легшо.





Гора Смотрич.



Колиба на полонині Смотрич.













Дземброня з висоти.



Полонина Смотрич з висоти.







Смотрич, звісно, не найлегший спосіб піднятися на гору Піп Іван Чорногорський - крутий схил, глибокий сніг і снігоступи ковзають.



Задокументовані докази буревію на Смотричі.





Підніматися було тяжко, але поки ми йшли по снігу, а не насту (замерзла корка снігу), йти ще якось можна було. Проте дуже скоро сніг змінився на льодову корку і снігоступи просто почали сковзати і заважати. Навіть без них у самому лише взутті йти було неможливо.









До Смотрича не дійшли близько 50 метрів і повернули назад.



Проте, якщо чесно, жити з ганьбою довелося не довго - вже у лютому все-таки вдалося підкорити все ще зимового Попа Івана.





Зате ми спустилися у Дземброню, відпочили, пограли в уно та зварили глінтвейн.







Корова на іншому березі Чорного Черемоша.





І маленьке відео про похід від Сані Аргата :)



Вид з маршрутки Верховина-Франківськ.

На щастя, з ганьбою довго жити не довелося і вже через місяць вершина таки була підкорена.



Немає коментарів:

Дописати коментар