Кінбурнська коса

Чудові пляжі, рожеві пелікани та білий пісок, або куди ще не дістався масовий турист. 

Кінбурнська коса - унікальне місце. І залишається воно таким у першу чергу завдяки відносній важкодоступності, яка відлякує звичайних відпочивальників, але вабить справжніх мандрівників.

Вихідний пункт на косу - Очаків, саме звідти на Кінбурн йдуть катера.

Дорогою на Очаків

Дістатись коси ми вирішили катером, а тому пішли до найближчого причалу - № 340.

Не вірте данайцям, що дари приносять

Не вірте водію катера, якщо його звати Артем і якщо він стверджує, що зараз на косу ходить лише він один. Бо на косу йде не він один, і як раз той інший катер підходив нам краще.

Як дістатись коси детально розписано в самому кінці.

Тим не менш, сіли ми на "Соболя" і 50 хв їхали на косу. Місця для пасажирів викупила групка одеситів, тому капітан катера "обізвав" нас підсадними і влаштував на самому носі судна.

Розташування Кінбурнського півострова досить унікальне - з північної сторони він омивається прісними водами Дніпровсько-Бузького лиману, а з південної - Чорним морем. Ми ж хотіли потрапити на морську частину півострова, тому, для початку, мали перетнути лиман і перейти півострів перш ніж вийти на море.

Десь там знаходиться гирло Дніпра

50 хвилин у дорозі, затерпла нога, мінус 60 гривень - і ми на півострові. Не без причини ми з недовірою подивились на дірявий поржавілий причал, в основі якого лежить стара затоплена баржа (народна назва - Титаник). 

Інколи катера пришвартовуються і до нового причалу.

Вид на материкову Україну з Кінбурна.

Ще близько годину після прибуття ми мали пішки йти вздовж Покровських хуторів на Римби́, а у Римбах прямо перед їхнім магазином повернути ліворуч і через сосновий ліс ще 15 хвилин йти до моря.

Цікаву історію розповіли місцеві жителі - коли у родині виростає хлопець і йому потрібен власний дім, батько бере лопату, відходить від хати і починає копати. Якщо ж на дні ями з'явиться солона вода, він йде копати в іншому місці. Якщо ж прісна - то на цьому місці і будують дім.

Магазин у Покровських хуторах

Єдиний придатний до кінбурнських доріг вид транспорту. Все інше проковтне пісок.

Нарешті - після години ходьби з тяжкими рюкзаками за плечима ми побачили довгоочікуване море. 

На території Кінбурнського півострова існує заповідник "Білобережжя Святослава" - колись тут зупинявся князь Святослав, ну а "білобережжя" із-за білого піску. У всякому разі він біліший за одеський.

Відносна важкодоступність зробила для природи півострова гарну послугу - тут майже немає туристів. І хоча відпочивальники починають потрошку відкривати для себе Кінбурн, сезон-пік тут розраховується за формулою "1 людина на 200 метрів пляжу".

І хоча відкривати для себе косу туристи почали нещодавно, вона має тим не менш багату історію. На території Кінбурна розташовувалась Гілея - описана Геродотом частина Скіфії. Сьогодні про неї нагадують лише залишки реліктового лісу в урочищі Воложин (на Схід від Покровських хуторів).

Пізніше Кінбурнський півострів став об'єктом інтересів турок, козаків і росіян. Від турок залишилась назва ("кіл бурун" тур. - "гострий ніс") і ледь помітні залишки фортеці. Козаки мали тут свій пост - спостерігали за пересуванням турків та кримських татар. А росіяни під керівництвом Суворова розбили тут Османів.

Частина вантових конструкцій старого причалу.

З одного боку море, з іншого - молодий сосновий ліс.

Кінбурн - унікальне місце. Тут збирають величезну кількість грибів, тут росте багато цілющих трав, у 10 метрах біля намету плигають зайці, на болотах живуть черепахи, водяться багато гадюк, тут бігають вовки і кабани, раніше були навіть дикі коні, а під самим берегом часто плавають дельфіни. Крім цього, Кінбурнський півострів - це справжній рай для птахів. З-поміж всього іншого тут водяться рожеві пелікани.

Фото - day.kyiv.ua

На Кінбурнському півострові дуже багато озер - близько 300. Тому чимало тут і комарів. Кінбурнський комар - страшний звірюга. Не бере його ні спеціальний крем, ні танці з бубном, ні лайливі слова німецькою. Навіть вбити його не так і просто. Прокинувшись на травневі після зимової сплячки він з подвійною жорстокістю нападає на перших у цьому сезоні туристів, а також вивчає їх звички, поведінку і побут. Бо як інакше він може пролізти у намет, усі входи/виходи з якого наглухо закриті москітною сіткою?

Багато тут також рапанів. Три дядька, які збирали рапанів, бо не було з чого пити горілку, розказали, що рапан - самий справжній загарбник. Приплив до нас прямісінько зі Середземного моря, щоб поживитися нашою українською мідією. Потім йому сподобалось, ось він і лишився.

Якщо придивитись, то можна знайти Велику Ведмедицю і Північну зірку.

Частиною Кінбурнського півострова є власне Кінбурнська коса - вузький шматок суші, який омивають з обох боків море і лиман. Звичайно ж хочеться дійти туди і побачити все на власні очі.

Якщо швидким темпом, то дорога займе 1,5 години, якщо середнім - то 2.

Дорогою на косу зустрічаються озера. Взагалі на Кінбурні багато озер. Деякі прісні, деякі солені, деякі мають цілющі грязі, у інших видобувають сіль. У тому числі і на Кінбурн їхали чумаки по біле золото.

Морський берег коси.

Берег коси зі сторони лиману.

Досить швидко коса починає звужуватись, тому перейти від моря до лиману можна буквально за 20 секунд.

Маяк і стара баржа.

Далі коса закінчується, проте ще досить немало можна пройти мілиною вглиб моря.

Заборонено плавати, ловити рибу і стрибати з причалу, але ж не перелазити паркан.

Відходячи від коси на катері...

ЯК ДІСТАТИСЬ КОСИ:

Доїхати на косу можна і машиною з Миколаєва. Але, після Геройського закінчується одна із переваг цивілізації, а саме - асфальтова дорога, і починаються безкінечні піски. Крім цього, місцеві пропонують послуги "доведу до коси", бо не знаючи дороги водії мають великі шанси завести машину у піски. А як її звідти витягувати мало хто знає. Саме тому суватись на Кінбурнський півострів без повнопривідного залізного коня - повне безглуздя; там навіть і джипи грузнуть.

Якщо ж потрібно доїхати швидше і з меншою морокою - треба катер. 

Відправляються катера на Кінбурн з 3 місць - причал 340 "Лісгосп", причал 333 та причал на Дитячому пляжі.

Причали Очакова

Причали Кінбурнської коси

Причал 340 "Лісгосп"
Вул. Лоцманська веде до Військово-морської бази ВМС України, але за метрів 10 до воріт треба повернути праворуч і спуститися до моря.

Звідси відправляються катера "Соболь" (десь 15 місць), "Ніка" і швидкісний катер. Час відправлення часто змінюється, але станом на травень 2016 року на косу катер відходить о 7-00 і 14-00. Назад, з коси, о 8-00 і 15-00. Час у дорозі - 50 хв.

Вартість 60 грн.
Катер йде на Покровські хутора.
Швидкісний катер йде 15 хв, але за нього треба заздалегідь домовлятися. 

Артем (водій катера) - 067 870 51 17
Сергій (власник) - 067 710 76 15

Біля причалу є платна стоянка, яку охороняють сторож і зграя собак. Так що машину можна лишити тут.

Причал 333
Катер "Гермес" йде на Римби, вміщає близько 50 людей. 50 хв. у дорозі.
Вартість 70 грн.

Телефон - 067 795 24 07

Причал у Римбах

Магазин у Римбах. Якщо повернути перед магазином праворуч  - можна вийти на причал.

Телефон магазину - 097 020 48 35

Ліворуч перед магазином йде дорога до моря.

На Кінбурнському півострові проблема з водою, але її завжди можна попросити у місцевих жителів та на базах відпочинку. Також варто купити у місцевих рибу, полуницю та помідори.

Якщо хочете замовити собі машину по косі - 066 423 84 28

Мапа коси

Також буде цікаво:

Трахтемирівський півострів

Найвища гора Німеччини - Цугшпітце

Подорож столицею Словенії - Любляною