Гора Піп Іван в травні: хмари, дощі і град
Початок походу можна починати рахувати з місця, де почалися якісь найменші пригоди. Якщо ж озброїтися таким підходом, то саме цей похід почався з Верховини. Ось, наприклад, на фото дружній пес, який охороняв вхід на автовокзал.
Якийсь дядько продавав на базарі гадюку в банці. Звісно ж, не можна було не поцікавитися, що воно таке. - "Горілка з гадинов! Лікує потенцію і рак на ранніх стадіях. Туристи було купили, випили, навіть гадинов не виймали".
Річка Чорний Черемош, популярне місце для рафтингу.
Підніматися на Попа Івана було вирішено з села Дземброня (інший спосіб - з с. Шибене). Їхали туди автобуси лише двічі на день, та ще й розбитими дорогами. Але з гарними краєвидами. Ще у автобусі хтось віз свиню, яка всю дорогу пищала, хрюкала і агресивно ричала.
Струмок Дзембрени, який потім впадає у Чорний Черемош.
Нарешті сама Дземброня. Погода одразу дала зрозуміти, що в горах мало що вийде побачити, але ж не скасовувати із-за цього підйом.
Краєвиди Дземброні.
Усього із с. Дземброня є два маршрути підйому до Попа Івана - через г. Смотрич (більш крутий і коротший) та через г. Вухатий Камінь (менш пологий і довший). Підніматися було вирішено другим, але от попереду видно як раз г. Смотрич, яка повністю у хмарі.
Вид на колибу на полонині Смотрич. Звідси власне і починається підйом на гору Смотрич.
Корови у хмарі.
Так звані Дзембронські водоспади.
Вид на стежку.
Чим вище піднімаєшся, тим все ближчою і ближчою стає хмара. А, значить, скоро вже нічого не буде видно.
От вже власне і підходи до Вухатого Каменя. Видимість - метрів 50.
Хоч і травень, але сніг подекуди ще лежав.
От після таких краєвидів стає зрозуміло, чому ці гори назвали Чорногорою.
Людські силуети у тумані, спускаються з обсерваторії.
Перші квіти.
Дуже рідко таке трапляється, але коли хмари розступаються на декілька секунд, є шанс сфотографувати пейзажі внизу.
А ось, власне, і мета подорожі - обсерваторія Білий Слон. Збудували її ще поляки, але коли Червона Армія наступала у 1939, з будівлі вивезли усю цінну техніку включно з оптикою. З тих пір обсерваторії тут ніколи більше і не було, але назва закріпилася. Зараз будівлю, до речі, відновлюють.
У будівлі є частина для рятувальників, а є притулок для туристів на випадок екстрених ситуацій.
Якщо підсумувати - 6 разів починав і переставав йти дощ, декілька разів був град. Усього прийшлося пройти 21 км, а на підйом і спуск пішло 8 год 15 хв.
Спуститися вже вирішив назад у Дземброню і не ночувати в обсерваторії. Все ж таки там було холодно, а в мокрих речах при холоді спати не найкраща ідея.
Ранкова Дземброня.
У Дземброні можна купити, до речі, домашній хліб, сир, будз, вурду.
На цьому історія з Попом Іваном не завершилася. Ще двічі були спроби на нього піднятися взимку, із яких тільки друга вдалася. Зате під час першої підніматися вирішили через Смотрича, потрапили в буревій, не дійшли, проте зробили гарні фото.
Також буде цікаво:
Немає коментарів:
Дописати коментар