Культурна столиця Європи і руда черепиця.
Куди в Румунію не поїдь, в Куртя-де-Арджеш чи Б'єртан, Сігішоару чи Сібіу, майже всюди будеш зустрічати гори. І в цьому один із плюсів подорожей цією країною.
Але не горами єдиними. Після Трансфегераського шосе і підйому в гори ми вирішили ще зупинитися в місті Сібіу. І не дарма.
Сібіу - старе румунське місто, якому під 800 років. Колись воно було столицею Трансильванського князівства, центром проживання місцевих німців (саксів), а у 2007 році його ще й назвали однією із культурних столиць Європи разом із Люксембургом.
Румунія досить багатонаціональна країна. Українців, особливо у прикордонних регіонах, там також чимало, але особливо багато саксів і угорців. Тому багато топонімів мають різні варіанти назв. Той же самий Сібіу це румунська назва, німецькою місто називається Германштадт (Hermannstadt), а угорською взагалі Ноцебен (Nagyszeben).
Старі будинки в історичній частині міста і руда черепиця.
І, звісно ж, вузенькі вулиці.
Якщо все ще не переконалися у сильних сторонах Сібіу, ось ще один факт - свого часу Forbes визнав це місто як одне із найкращих місць для життя. Ще, до речі, в цей список потрапили Будапешт, Любляна, Рим та інші.
Головна площа, на якій знаходяться ратуша та фонтан. Це, до речі, одна із найбільших площ в усій Трансільванії.
Міська вежа, один із символів міста.
Колись - банк. А зараз - міська рада.
Нам пощастило не просто заїхати в Сібіу, а ще й в Сібіу під час якогось середньовічного фестивалю.
Тут на площі продають румунські вишиванки. Сусідні народи, звісно, теж мали вишивані сорочки, проте у них вони, очевидно, не мають такого смислового навантаження, як у нас.
Площею ходять дядьки з сокирами, а зовсім поруч пересувний театр розважає малечу.
І продаються різні смаколики.
Дахи Сібіу.
Євангелістська церква з дахом з кольорової черепиці. Прям як у Відні.
Свято-Троїцький кафедральний собор.
Також буде цікаво:
Немає коментарів:
Дописати коментар