Вар'ят турист: Trieste

Трієст, або ж словенською Trst - невелике італійське місто, розташоване в глибині Трієстської затоки Адріатичного моря.

Якби не цікава історія Трієста після ІІ Світової війни, скоріш за все це 200-тисячне місто було б зовсім маловідомим.

З самого початку свого утворення у 1861 р. Італійське королівство поставило собі за мету повернути контроль над Трієстом, більшість жителів якого були італійці, проте місто на той час знаходилось у складі Австро-Угорщини. Саме це було однією із причин, чому Італія вступила у 1915 р. у І Світову війну на боці Антанти - майбутні держави-переможці пообіцяли цілий ряд територій, а від такої пропозиції відмовитись було тяжко. В кінці-кінців Італія отримала обіцяне, чим не могла не бути задоволена.

Але така ситуація продовжувалась недовго - у ІІ Світову війну Італія вступила на боці країн Осі, а територія Трієсту по її закінченню була окупована одночасно британськими та югославськими військами. У 1947 р. з метою зменшити ризик територіальних претензій між Югославією та Італію а також щоби зберігти рівновагу у цьому мультинаціональному регіоні РБ ООН було створено підмандатну територію ООН - Вільну територію Трієст. Територія була розділена на англо-американську зону А і югославську зону В, які пізніше у 1954 р. були приєднані до Італії та Югославії відповідно.

Вже після розпаду Югославії одна частина колишньої зони В увійшла до складу Словенії (Словенське Примор'я), інша - до складу Хорватії (Істрійська жупанія). На сьогодні ж Трієст це насамперед порт, крім цього тут розташовані італійські та міжнародні дослідницькі центри.

Але повернемось назад до міста. У безпосередній близькості до моря на площі Свободи розташований залізничний вокзал Трієста, у якому можна купити собі почитати серед іншого і сербські газети.

Найулюбленіший і найпопулярніший вид транспорту в Італії - мопед, або ж по-місцевому "моторіно". У першу чергу це обумовлено вузькими вуличками італійських міст, де знайти місця для парковки є справжньою проблемою. Як наслідок - досить розвинута інфраструктура для моторіно, знайти можна навіть спеціальні для них парковки.

Італія не може не подобатись - будинки у красивому середземноморському стилі, теплий клімат і естетичний смак італійців, який проявляється в увазі до деталей, коли мова про зовнішній вигляд абсолютно всього.

Трієст стоїть на березі Адріатичного моря і в місті діє порт. Але не дивлячись на таку близкість до води до пляжу треба їхати в сусіднє місто, щоправда всього 10 хв.

Перш ніж піти далі необхідно було поповнити запаси провіанту. Тому ми зайшли до найбличого супермаркета і витративши найбільше всього часу біля сирів і розплатившись з продавцем забезпечили себе енергією на наступні пару годин.

Для любителів сирів велика порада спробувати Parmigiano Reggiano, проте саме італійський, а не якусь пародію на нього.

Canal Grande di Trieste - побудований для того, щоб кораблі могли заходити вглиб міста і відвантажувати товари, або ж брати на борт нові.

Так виглядав канал 100 років тому.

Вздовж каналу з обох його боків розташовані колишні садиби купців переважно із Греції та Сербії.

Пізніше рухомі мости були замінені на кам'яні, розміри каналу були трошки зменшені і він втратив свою першопочаткову функцію ставши гаванню для маленьких човнів.

Пам'ятник ірландському письменнику Джеймсу Джойсу, який прожив у Трієсті 10 років.

На правій стороні каналу стоїть сербська Церква Св. Спиридона 1869 року. Але так як в понеділок церква була закрита, прийшлось походити лише навколо неї.

По сусідству із нею розташована найбільша католицька церква Трієста - церква Св. Антонія.

Як вже було сказано, Трієст - мультинаціональне місто. Крім сербських церков, тут можна зустріти і також грецькі. Проте якщо серби самі собі побудували храм, то греки, очевидно, знімають приміщення колишньої католицької церкви.

Неподалік від церков знаходиться Палац торгівельної палати, перед якою на площі Старої біржі стоїть фонтан.

Крім сиру ще обов'язково спробувати справжнє італійське морозиво. Якщо ж купити його в Макдоналдсі, то подадуть обов'язково у такому вигляді.

"Ун желато амарена пер фаворе!"

Крім цього ще встановили планшети з такими програмами як Фейсбук, ГуглМепс, Енгрі Бьордс та інш.

А на автобусних зупинках, що цікаво, можна знайти такі полички з безкоштовними книгами.

Сходи, що ведуть до парку.

Вид на площу Сан Джусто

На пагорбі в самому серці Трієста розташований парк-меморіал Колле-ді-Сан-Джусто на згадку про загиблих у І Світовій війні.

На вершині пагорба знаходиться замок Сан Джусто XV ст. У той час Трієст перебував під заступництвом австрійського імператора. Він відмовився підтримати місто у боротьбі із Венецією, після чого жителі Трієста відмовились визнавати владу імператора. За це у 1469 р. місто було розграбоване австрійцями і в покарання за непокору трієстці мали за власний рахунок побудувати цей замок.

Поруч із замком стоїть пам'ятник усім жителям Трієста, які загинули у І Світовій війні.

Стіни, що дихають історією.

Одна із найстаріших церков Трієста - церква Св. Сільвестра (близько 1100 року)

Зовсім поруч знаходиться церква Марії Маджоре (кінець 17 ст.).

Площа Єдності Італії, на якій знаходяться основні цікавинки міста.

По центру стоїть Муніципальний палац, побудований 1875 р. архітектором Джузеппе Бруні.

На башті палацу знаходиться дзвін з двома маврами бо обидва боки - Мікезе і Якезе.

Пам'ятник Карлу VI, імператору Священної Римської імперії.

Фонтан Чотирьох Континентів, побудований 1754 р. в якості символа статуса міста - "Порто-франко". Скульптура символізує 4 відомих на той час континента: фігура з конем - Європу, з верблюдом - Азію, з крокодилом - Америку і з левом - Африку.

Палац уряду.

Алебарда - символ Трієста. Вона зображена на його гербі і прапорі, також дві албарди стоять на головній площі міста.

Вид на набережну.

Вода виявилась дуже теплою і чистою. А із-за високого вмісту солі у воді одразу ж стало ясно, де на ногах є якісь подряпини.

У воді плаває багато риби, інколи підпливає прямо до ніг - ніби розглядає; а весь причал обліплений мушлями.

На таких спусках до води часто сидять люди і читають чи розмовляють один із одним звісивши ноги в тепле море.

Абсолютно не бояться фотоапарата місцеві альбатроси, які скоріш за все вже зрозуміли, що їх фотогенічність це данина в обмін на їжу.

Одного із альбатросів ми назвали Джузеппе і навіть нагодували хлібом і сиром. Як потім зазначила Ніка: "Думаю, він облизався, якщо у нього є язик".

Ще однією цікавинкою міста є Римський театр, побудований у І-ІІ ст. н.е. і розрахований на 6000 людей.

А ми купили кавун і сіли підписувати листівки на газоні десь у центрі міста.

Певною диковинкою є також старі трамваї Трієста, на яких можна доїхати аж на самий верх пагорба. Трієст розташований на тонкій смузі між морем з одного боку і 100-метровим у висоту пагорбом з іншого, на який підніматись пішки заняття не із приємних. Тому трамваї і виручають.