На цей раз було вирішено проїхатись столицями двох країн колишньої Югославії - Хорватії та Словенії. При чому спочатку по плану треба було заїхати в Загреб, а після нього відвідати Любляну. Але коли у поїздках що йде по плану?
Словенія - красива маленька країна, що розташована у гірській місцевості. Проїхавши майже всю Словенію із Заходу на Схід нам усюди вздовж автобану зустрічались гори, проте переважно невисокі. Навіть столиця країни, Любляна, також оточена зі всіх боків горами 500-1000 м. висотою.
За декілька годин до виїзду прийшло розуміння того, що Хорватія ще не в Шенгенській зоні - в ЄС швидко забуваєш про необхідність отримуати візи. Але сайт МЗС України заспокоїв - "...якщо є дозвіл на перебування в одній із країн ЄС, то в Хорватію пустять". Проте, - продовжувалось у довідці, - на кордоні можуть спитати про наявність суми в 70 євро на один день перебування у Хорватії, а також страхування. Необхідна сума була знята з банкомата, медичне страхування покладене в рюкзак, а наявність паспорта була перевірена разів три. Здавалось би, що може піти не так?
Дія друга. Словенсько-хорватський кордон, 5 ранку, на вулиці починає світати і вже другу годину валить дощ. Автобус із заспаними людьми тихенько підкрадається до пункту пропуску, а водій просить усіх підготувати свої паспорти.
Ніка недовірливо відкриває ліве око в надії пересвідчитись, що це все частина сну і прокидатись насправді не треба. Але сувора реальність і моє настирливе намагання її розтормошити беруть верх і в кінці-кінців змушено відкривається і праве око. А тим часом попередній автобус пройшов перевірку і дійшла наша черга.
- Тьома, у мене немає паспорта.
-Як це? Може у сумочці?
- Неа, немає.
В цей момент відкриваються двері автобуса і водій просить нас вийти щоб пройти паспортний контроль: "Мета вашої подорожі? - Туризм". Схвальний кивок і штамп у паспорті.
Коли ж дішла черга до Ніки їй залишилось пояснити, що документів нема. Словенський страж кордону завис на пару секунд і переговоривши з прикордонником-хорватом виносить вердикт - пропустити Ніку не можна.
На питання, що ж тепер робити, водій автобуса порадив дійти 200 м. до найближчої словенської заправки і ловити попутку. А трошки подумавши і подивившись на дощ посадив нас в автобус, заїхав назад до Словенії, висадив нас на тій самій заправці і поїхав знову у Хорватію.
До Загреба залишалось всього 45 хв...
Після 40 хв пошуків способу дістатись до Любляни ми, нарешті, натрапили на македонський автобус, що їхав до Італії. Водій погодився висадити нас на автобані поруч із Любляною, включив традиційну ромську пісню Ederlezi і не взяв з нас ні цента за дорогу.
Столиця Словенії досить маленьке місто - всього 260 тис. жителів, тому дістатись з автобану до центру міста нам вдалось досить швидко. Пригород Любляни мало чим відрізняється від України, тому на цьому етапі найцікавішим було читати написи словенською.
Обережно, злий пес - Pozor hud pes
Пригород дуже тихий, будинки маленькі і багато у кого є собаки.
I love Slovenia
До 1918 р. місто називалось на німецький лад - Лайбах, але потім було перейменоване в Любляну. Містом тече річка Любляниця зеленого кольору, половина якої протікає поверхнею, а інша - карстовими печерами.
У місті майже немає будівель вищих за 5-6 поверхів - майже всі будинки низьки і традиційні для великих міст хмарочоси тут важко знайти.
Цікава в Любляні система збору сміття - було витрачено €5,5 млн. на встановлення 44 таких точок підземного збору сміття по всьому місту. Сміття сортується на 6 видів і збирається в підземних контейнерах, що мають набагато більший об'єм ніж звичайні корзини. А для того, щоб скористатись 2 з 6 контейнерів, необхідно мати спеціальну картку, яка видається бещкоштовно усім місцевим жителям.
Головним символом міста є Люблянський град - замок, побудований у XII ст. на пагорбі по центру міста.
Цей же замок зображений на гербі Любляни. На головній вежі сидить ще один символ міста - зелений дракон. Згідно із легендою Ясон, який очолив похід аргонавтів за золотим руном, вбив на березі Любляниці крилатого змія - звідси і походження символу. В Любляні можна придбати і дракона для себе - глиняні, металеві, дерев'яні, пластмасові і хто зна ще які вони продаються у сувенірних магазинах в надії дістатись якомусь туристу.
Дорожні знаки демонструють, де мають стояти на світлофорі велосипедисти.
Поступово підходячи до центра починаємо відчувати атмосферність Любляни - старі будиночки, блошиний ринок та вузенькі провулки роблять центр столиці затишним та привабливим.
Купити тут на базарі можна навіть форму прикордонника НДР.
Хтось з неясної причини поставив дорожний знак прямо у фонтан.
На Конгресній площі розташований університет, в будівлі якого раніше розташовувався парламент.
Названа так площа була в честь Лайбаського конгресу 1821 року, скликаного Австрією стосовно революційного руху в Неаполі. В ті далекі дні на цій площі відбувалась церемоніальна частина конгресу.
Крім цього на цій площі у 1918 р. було проголошено створення Королівства сербів, хорватів і словенців, у травні 1945 р. Броз Тіто проголошував тут свою промову, а у 1988 році з цієї площі почалась "Словенська весна", яка закінчилась проголошенням незалежності країни 25 червня 1991 р.
А поруч з площею розашований парк Zvezda, який було закладено після Лайбаського конгресу. Таку назву він отримав завдяки специфічному розташуванню доріжок, які, якщо подивитись згори, нагадують форму зірки.
Однією із цікавинок Любляни є також площа Прешерена, названа в честь словенського поета Франце Прешерена, пам'ятник якому тут же і розташований.
На площі також стоїть Францисканська церква XVII ст. (червоний колір є типовим для францисканських церков).
Франце Прешерен
В цьому місці через Любляницю було побудовано Потрійний міст, що з'єднує площу Прешерена із Міською площею. Названий міст був в честь австрійського ерцгерцога Франца Карла. Пізніше виникла потреба у розширенні і у 1930-х рр. з обох боків моста було побудовано ще два додаткових.
Частина будівлі Центрального ринку.
Варто вийти з центру як починається звична для посткомуністичних країн Європи "радянщина".
Zelezniska postaja - залізничний вокзал
А поруч із вокзалом стоїть автобусна станція.
Нечисленні високі будівлі Любляни.
Nebotičnik, або ж Люблянський хмарочос - 13-ти поверхова споруда 1930-х рр. У свій час це була 70-ти метрова найвища будівля Югославії, побудована по типу американських хмарочосів. Будівля мала цілу низку технічних новинок, таких як швидкісні ліфти, центральне опалення та система вентиляції.
Будівля пошти.
Уршулінська церква
Літній театр Крижане
Національна та університетська бібліотека Словенії.
"За традиційні цінності!"
На міській площі стоїть Фонтан Робба, спроектований італійським скульптором Франческо Робба.
Проте на сьогодні на Міській площі стоїть дублікат, оригінал же знаходиться в Національній галереї.
Поруч із фонтаном знаходиться мерія Любляни, в якій працює жупан - мер міста.
Внутрішній двір будівлі мерії.
В середині приміщення знаходилась виставка, де серед іншого можна було побачити і такий вітвір мистецтва.
Крім іншого в центрі знаходиться Собор Св. Миколая, який два рази горів і був відновлений.
Поруч із собором по вул. Студентська можна піднятись на пагорб до замку.
По дорозі відриваються гарні краєвиди на місто
Поруч із замком можна постріляти з лука, приміряти шолом і зробити багато чого іншого.
Тема драконів має своє продовження і з Мостом Змія, який був побудований ще в часи Австро-Угорщини.
Так як із Загребом не вийшло, а витрачати два дні на Любляну забагато - було вирішено поїхати в Трієст. От таким чином можна їдучи в Хорватію потрапити в Італію.
Немає коментарів:
Дописати коментар