З Будапешту в Братиславу прийшлось їхати в одному автобусі із п'яними чехами, без яких ця подорож втратила б свій колорит.
Хоч на автобусі, теж, до речі, чеському, і написано "інтернет здарма"- він не працював. Але це і не було так принципово - вже через дві години ми вже були у столиці Словаччини.
Переносимо з Google Maps на паперову карту усі місця, які треба відвідати - і можна йти. Але спочатку, як це вже стало традицією, треба випити у Макдоналдсі каву.
Біля автовокзалу одразу ж кидаються в очі так добре знайомі тролейбуси Škoda спільного чехо-словацького виробництва.
А сам автовокзал, як констатувала Ніка, нічим особливо не відрізняється від рівненського.
Словацька мова досить близька до української, але інколи з перекладом треба бути дуже уважним. "Pozor", так само як і в чеській, означає "увага".
Братислава дуже спокійне і тихе місто. Напевно, свою роль в цьому зіграла і невелика кількість населення. В усій Словаччині проживає 5,5 млн. людей - так само як в Києві. А в Братиславі - взагалі 500 тис. Навіть склалось таке враження, що всі люди, яких ми бачили на вулиці - одні лише туристи.
Братислава різко відрізняється і від Відня і від Будапешта, але старе місто і замок варті того, щоб на них подивитись.
До 1919 р. Братислава називалась Прешпорок (нім. варіант - Пресбург), і була перейменована лише трохи згодом після утворення Чехословаччини. До цієї події великий проміжок часу, з незначними перервами цілі 1000 р., територія сучасної Словаччини була частиною Угорщини, а Братислава навіть була її столицею дві сотні років після захоплення Будапешту турками.
Трошки стосовно назви країни. Для нас вона - Словаччина, Slovakia, Slowakei. Але самі словаки називають власну країну Slovensko, так що не плутати зі Словенією, яку самі словенці так і називають - Slovenija.
А от назви мов обох країн переплутати легше. Словацька - Slovenčina, словенська - Slovenščina.
З назвами вулиць вийшло трошки тяжко - на будинках переважно висять такі таблички з номерами, з якими недосвідченим туристам важко розібратись.
Першопочатково, в прадавні часи, словаки використовували прапор із червоної і білої полос. Пізніше було додано синю. Але у 1992 р. у зв'язку із зхожістю словацького прапору із прапором РФ, було вирішено ще і додати зображення державного герба. Подвійний патріарший хрест на словацькому гербі символізує, що логічно, християнство. Три сині гори - Матру, Татру і Фатру - область, здавна заселену словаками; але Матра знаходиться сьогодні на території Угорщини.
Місцева школа з угорською мовою викладання.
Як виявляється, словацька служба Kontrola Parkovania має у своєму розпорядженні службові машини.
А так функціонує зовнішня реклама у словацькій столиці.
Після панельних будинків починається старе місто, заради якого власне і варто було приїхати.
Будівля Архієпископського палацу, в якому був підписаний "Пресбургський мир" між Наполеоном і Францем ІІ, згідно з яким Австрія втрачала низку територій.
Частина підлоги викладена дерев'яною (!) бруківкою.
Музей, в якому зберігаються старі англійські гобелени.
Старий ринок, що функціонував за своїм призначенням з 1910 по 1960 рр.
Словаки люблять свою збірно з хокею, і видно це не лише по макдональдсу, а по рекламним банерам в місті.
Словацька Генеральна прокуратура
А копати вулиці словацькі комунальні служби, до речі, люблять так само як і наші.
На вихідні майже усі світофори в місті не працюють - цілий день горить жовтий. Чи це із-за економії, чи із-за того, що місто фактично вимирає і грубо кажучи світлофорам "нема кому світити" - не відомо. А факт в тому, що машин так мало, що в певних частинах центру люди спокійно гуляють вулицею, а не тротуаром.
Так як в Братиславу ми потрапили 10 травня, то біля напису "ВЕРБА" були свіжі квіти. Сам напис залишили червоноармійці, коли звільняли місто.
А у парку по сусідству стоїть креативний магазин.
Словаки називають Братиславу "перлиною на Дунаю", що правда так само своє місто називають і жителі Будапешту і Відня і напевно ще десятка міст. Але факт - Братислава стоїть на Дунаї і на водному катері можна швидко доїхати до Відня.
В парку поруч із водним вокзалом стоїть пам'ятник партизанам.
А в самому парку на кошти Тайваню було обладнано безкоштовний вай-фай.
Палац Естерхазі, побудований в кінці 19 ст.; наразі використовується як галерея.
Поруч із Дунаєм розташована так зв. "Редута", збудована у стилі неокласицизму на початку ХХ ст., в якій наразі знаходиться філармонія.
Словацький національний театр, фасад якого прикрашають бюсти Гете, Шекспіра, Ліста та ін.
А поруч із театром, у парку, встановлено пам'ятник Паволу Орсагу Гвездославу, словацькому письменнику і поету.
У старому місті на вузеньких вуличках розташовано багато кафе і ресторанів, в яких в обідній час збираються майже усі туристи Братислави.
Собор Св. Мартіна, один із найбільших соборів Словаччини і головна церква Братислави.
Що цікаво - шпиль собору прикрашає не хрест, а корона, яка є збільшеною копією корони королів Угорщини, які тут коронувались.
Але все ж таки головним символом Братислави є Братиславський Град (замок), до якого зараз і будемо йти, і який із-за своєї форми називають "перевернутою табуреткою".
Розташований Град на пагорбі Малих Карпат над Дунаєм
В цих місцях пересікались важливі торгівельні шляхи, так як наприклад Бурштиновий шлях.
Сьогодні приміщення Братиславського Граду використовуються Словацьким національним музеєм, а також частково Парламентом та Президентом Словаччини.
Статуя Святополка, третього правителя Великої Моравії
Крім цього Братиславський Град зображено на словацькому євроценті.
Поруч із Градом розташований Парламент Словаччини - Народна Рада.
Цікаво, що багато стовпів у центрі Братислави пофарбовано в жовто-блакитні кольори.
А пішоходи на знаках - в кепках
"Детське ігрісько"
На площі Ходжі розташований палац Грассалковіча (16 ст.), який є резиденцією Президента країни.
Михальська брана - одна із найстаріших будівель міста, зведена 1300 р.
Головна площа Братислави, або Ринкова площа, на якій розташована Стара Ратуша.
І на останок: як цілуються у Словаччині, люк з символом міста і цісарська саляма
Немає коментарів:
Дописати коментар