Вар'ят турист: Євротур, частина 1: ВІДЕНЬ

Якщо довго сидіти в одному місці, рано чи пізно виникає ідея кудись поїхати. От так і виникла ідея євротуру: за три дні відвідати три центральноєвропейські столиці - Відень, Будапешт і Братиславу, один день на кожне місто. Звичайно, один день на Відень занадто мало, як потім виявилось і Будапешт теж вимагає більше уваги. А от Братиславу за день дійсно можна обійти.

Але все по черзі. Перша зупинка - Відень, 5.30 ранку, автовокзал. Трошки зібравшись з думками і розкривши карту, вирішили йти в центр міста, а куди ж в принципі ще.

Після 15 хв пішака вирішили зупинитись у затишному парку "Кардінал Нагль", де нас одразу ж зустрічає Кончіта Вурст.

Відень - зелене місто. Досить часто зустрічаються дерева і маленькі парки. А каштанів, здається, більше ніж у Києві.

Наступна зупинка - Церква Св. Рохуса і Себастіана, що була побудована ще 1642 року, але, на жаль, повністю зруйнована в ході другої облоги Відня турками. Пізніше її почали відбудовувати, але остаточно завершились роботи лише у 2000 р.

Велику суму на відбудову церкви дав Імператор Священної Римської імперії Леопольд І, саме тому щит двуглавого кайзерівського орла прикрашений монограмою LI.

Взагалі на вулицях Відня можна багато що побачити - від сітроєна з вазонами, до коноплі у вітрині.

Але крім таких диковинок, в очі ще й безперечно кидається чудова архітектура. На щастя, центр Відня ніхто не додумався забудувати ні жахливими хрущовками тоді, ні скляними 50ти-поверховими офісними центрами сьогодні. Тому гуляючи центром міста легко можна відчути дух імперської Австрії.

Вишукані, прикрашені зі смаком балкони , до речі - одна із особливостей столиці Австрії.

Фасад звичайного житлового будинку десь між центром і спальними районами.

Велосипед - один із самих зручних способів пересуватись містом. Місцеві інколи залишають їх прямо на вулиці, звичайно ж заздалегідь подбавши про безпеку.

Багато світлофорів розташовані не на тротуарі, в місці пересікання вулиць, як це зазвичай у нас, а висять по центру перехрестя, віддаючи сигнали одразу у чотири напрями.

І, до речі, перш ніж вдалось "запросити" у світлофора зелене світло, прийшлось трошки подумати, де ж саме на цій хитрій штуці знаходиться сенсор.

Відень стоїть на річці Дунай, але крім цього містом тече і одноіменна річка Відень.

Пам'ятник Карлу Люгеру, бургомістру Відня. Серед іншого, Люгер був відомий не лише своїм внеском в розвиток міста, але і антисемітськими поглядами. Крім цього досі дискутивною залишається роль Люгера у формуванні поглядів Гітлера, який в той час жив у Відні.

Але не всі цікавляться даною проблематикою і напевно саме це забезпечує їм міцний сон поруч із пам'ятником.

Поки ми йшли до самого серця Відня - випадково знайшли цей будинок із затишним двором. Далі дивіться самі.

У центральній частині Відня майже усі вулиці вузькі, що у дуеті з 4-5-поверховими будинками більше схоже на лабіринт.

В кінці кінців лабіринт виводить до серця Відня - Штефанплатц, де стоїть Собор Св. Штефана. Побудована церква була ще у ХІІ ст., але сучасний вигляд отримала лише 400 років потому.

Дах собору викладений кольоровою черепицею, нею ж і зображено герб.

З цієї кафедри італійський святий Іоан Капістран закликав у 1454 р. до Хрестового походу проти турок, саме цей момент і відображає скульптура.

Коли ми зайшли до собору, у бічному відділі ще йшла меса.

А на площі навколо собору жваво йде торгівля. Раніше, до речі, навколо собору було кладовище. Воно і зараз є, але лише у катакомбах під церквою, тому цей милий магазинчик фактично стоїть на могилах. Але, звичайно ж, нові поховання там не влаштовуються.

На будинку навпроти собору зображені католицькі святі.

Палац Еквітабль. Хоча ніколи резиденцією імператорської родини цей палац і не був, але тим не менш все-одно називається "палацем". Сьогодні площа Еквітабля орендується різними фірмами та організаціями.

Фонтан Доннер, розташований на площі-ринок. Вдалось у ньому трошки порибалити.

Традиція відомої віденської кави, до речі, була започаткована українцем Юрієм-Францем Кульчицьким, на честь якого і перейменували у Відні колишню вулицю Леніна.

По дорозі до опери вирішили зайти до церкви Мальтійського ордену. А про сам орден можна прочитати тут.

І нарешті ми доходимо до Віденської державної опери, найбільшого оперного театру Австрії. Побудована опера була 1869 р., але на жаль її повністю зруйнували під час Другої світової. Будівля, яку ви бачите - відбудована у 1955 р. копія оригіналу.

В середині опера не менш вражаюча, ніж ззовні.

А перед будівлею опери - віденський варіант голлівудської Алеї слави, щоправда з трошки іншими іменами.

Вулички вузенькі, місця мало, кафе і ресторанів багато. Тому вантажівки, які перекривають увесь рух - абсолютно нормальне явище.

А ще прямо на вулиці без посередників можна купити газету. Необхідно лише кинути монету в чорну коробку і взяти товар. В принципі, газету можна взяти і не кидаючи монету, але це вже розраховано на чесність.

Церква Св. Петра, побудована у стилі бароко 1733 року.

Церква із середини

Трошки архітектури навколо церкви.

Поліцейські патрулі у Відні ходять по 3-4 людини, і обов'язково як мінімум один із поліцейських - жінка.

Чумний стовп, побудований після епідемії чуми 1679 р.

В'їзд до Гофбургського Імператорського палацу - резиденції імператорів Австрії. Сьогодні - офіційна резиденція Президента Австрії.

На тій самій площа (площа Св. Михайла) стоїть одноіменна церква, побудована у ХІІІ ст. Коли 1792 р. у цій церкві відспівували Моцарта, саме тут вперше прозвучав його Реквієм.

У церкві ведуться реставраційні роботи - відновлюють фрески.

А от на запитання, чому на цих табличках написано "Дякую", робітники церкви так і не змогли відповісти. Але, очевидно, ці таблички приносили люди, яким вдалось щось вимолити. Так, наприклад, на одній із табличок написано "Дякую за вдалу операцію".

Туристам у Відні пропонується проїхатись у кареті. До того ж так ще краще вдастся відчути імперський дух міста.

Всередині воріт Хофбурга розташована Іспанська верхова школа. Якщо хтось дивився чотирьохсерійний фільм "Наполеон" і згадає, як головний герой тренує коня - то можливо і впізнає цю залу.

У внутрішньому дворі розташований пам'ятник Кайзеру Францу І.

А так виглядає Національна бібліотека Австрії, в якій розташовано до того ж ще два музея.

Площа перед бібліотекою носить назву площа Героїв, а пам'ятник встановлено принцу Євгену Савойському, який брав участь у звільненні Угорщини, а потім командував австрійськими військами.

Вхід до бібліотеки

Зовнішні ворота, або ворота Героїв. Спочатку ідея була побудувати момнументальний вхід до Хофбургу, а пізніше ворота стали монументом солдатам, що загинули у Першу світову. Саме тому біля воріт постійно знаходяться вартові.

Якщо ж перейти через дорогу...

...то потрапляєш на площу Марії-Терезії. На одному її боці знаходиться Музей природознавства.

На іншому боці площі розташований Музей історії мистецтв. В основу його експозиції лягла колекція, яка належала Габсбургам - колись правлячій династії Австро-Угорської Імперії.

Пам'ятник Марії Терезії. Цей монумент був найдорожчим пам'ятником свого часу: 800000 гульденів було витрачено на зведення гігантської 20-метрової композиції, яка займає площу в 630 квадратних метрів. А на вершині гордо сидить одна з самих значущих фігур в історії країни.

Цей район із-за великої кількості розташованих тут музеїв називається музейним кварталом.

А перед самим музеєм хтось намагається тримати себе у формі

Пам'ятник засновникам Австрійської республіки 12 лютого 1918 року

Будівля Австрійського парламенту.

Перед парламентом стоїть скульптура Афіни - богині війни і мудрості у давньогрецкій міфології. Чотири фігури біля ніг Афіни - алегорія на чотири важливих річки Австро-Угорської імперії - Дунай, Інн, Ельба і Влтава.

Крім іншого над парламентом можна побачити прапор федеральної землі Нижня Австрія, який цікавий нам із досить зрозумілих причин.

Наступна зупинка - Ратуша Відня.

Перед самою Ратушою розташований парк з вайфаєм. А крім цього, Відень готується приймати Євробачення - тому перед будівлею мерії будують сцену.

З іншого боку розташований Бургтеатр.

А в самому парку дуже затишно - можна відпочити на траві і навіть побачити пальми.

Інколи можна зустріти екзотику - заклики голосувати за вихід Австрії із ЄС.

Або ще краще - заклики голосувати за комуністів.

Не менш красива будівля Віденського університету. До будівлі можна вільно зайти, а якщо вже зайдеш, то обов'язково захочеться там вчитись.

У внутрішньому дворі зробили зону відпочинку. Можна взяти шезлонг, лягти в тіні дерева і трошки поспати.

Поруч з університетом знаходиться парк, теж із шезлонгами і людьми з любов'ю до спорту.

Поруч із парком знаходиться Вотівкірхе, або ж "Церква Обітниці", на будівництво якої гроші пожертвували близько 300 тис. жителів імперії.

В переходах активно продають квіти...

...а перед університетом активно роздають безкоштовні йогурти "Фру-фру".

Туристів звичайно ж багато. А інколи навіть і не приходиться здогадуватись, звідки вони приїхали.

Кожен у місті знайде щось собі на власний смак.

А от цей чудовий експонат ми випадково побачили перед одним із готелів - ролс-ройс з українськими номерами. Ми підозрюємо, що поява цієї машини якимось чином пов'язані із проведенням у Відні судового процесу за участі Фірташа...але це лише наші здогадки.