Бачите тут стежку? Ми теж не бачили. А вона є!
Зимові Карпати дуже красиві, тому було вирішено поїхати на цю красу подивитись. Щоправда, перший сніг вже майже зійшов. Але все-одно, краєвиди вийшли чудові - різнокольорові схили гір створюють красиву картину.
Поїхати було вирішено у Татарів - невелике село між Яремче і Буковелем. А звідти - маршрути у Ґорґани, у нашому випадку - на гору Хом'як (1542 м).
Від намету вирішили відмовитись і ночувати у людей у Татарові. Заходимо у хату, зустрічає нас хазяїн: "Та тут хлопці взуття можете не знімати - жінки зараз вдома немає. А я їй не скажу".
До виходу на маршрут треба ще трошки пройтись трасою, але недовго. В кінці кінців виходимо на лісову стежку і зрозумівши, що одяглись не за погодою, знімаємо зайву кофту.
Гора Хом'як була вибрана не випадково - це досить популярна вершина для хайкінгу. Хом'як досить невисокий, всього 1542 м., і підкорити його можна за день. У нашому випадку пішло десь 3 години на підйом з Татарова, спускались вже по темряві - тому на спуск приблизно стільки ж.
Починаючи десь з висоти 1200 м. ми увійшли чи то у туман, чи то хмару, неясно. Але сперечатись з цього приводу не почали.
Зате сперечатись почали з приводу снігу - тобто, чи це власне сніг/його залишки, чи лише паморозь. Не дивлячись на те, що у нашому арсеналі аргументів були лише "та це сніг", "та це паморозь", просперечались ми досить довго.
Хто часто ходить у гори вже знає, що на шляху до вершини поступово змінюється рослинність - спочатку це листяний ліс, потім йдуть смереки, а от далі - жереп (він же - альпійська сосна).
Жереп трошки допомагає - за нього можна хапатись, але йти тяжко із-за льоду на стежці. Та і сама стежка дуже крута. До того ж, ми загубили мітки і йшли за GPS.
Сніг чи паморозь?
Лабіринти у жерепі
Лайфхак як відрізнити Ґорґани від інших гір для тих, хто ніколи не був у Ґорґанах: наявність як раз таких кам'яних насипів (вони власне і є "ґорґанами").
Вершина гори зі статуєю Богородиці
Відео з вершини
Веталь показує, що патріот
Мережею ходить жарт, що туризм - це взяти як можна більше їжі, зайти як можна далі і все там з'їсти. От приблизно те ми і робили на Хом'яку - хом'ячили)
Шкода єдине, що гора була у хмарі. У цьому свій шарм, але не видно чудових краєвидів. До того ж спускатись такими кам'яними насипами з видимістю 20 м. - не найкраще заняття.
Бачите тут стежку? І ми не бачили. А вона є!
Що цікаво, коли ми трошки збились зі шляху і почали блукати у жерепі - хмари почали розходитись і все навколо стало видно як на долоні.
Заодно і побачили напрямок руху - полонину Хом'яків, через яку пролягав наш шлях назад.
Різнокольорові осінні Карпати
Полонина Хом'яків
Не дивлячись на те, що Хом'як досить невисокий, він тим не менш лавинонебезпечний - сходження на гору взимку заборонено. А все тому, що весною 2010 року тут сталась трагедія - під лавиною загинула людина.
Полонина Хом'яків і колиби. У деяких навіть пічка є.
Вид на сусідню гору - Синяк (1665 м)
Хом'як, тільки вже без хмар
Спуск з хребта у долину річки. Досить крутий, до речі.
Йти темним лісом з самими лише ліхтариками не найкраща ідея, але що поробиш. Взимку сонце заходить досить рано і з цим приходиться все ж таки миритися.
Немає коментарів:
Дописати коментар