Людей було відносно не багато, але ситуація була напружена через достатньо агресивну налаштованість обох сторін один до одного.
Проросійські сили стояли з прапорами Росії, АРК, інколи СРСР і Севастополя, а також політичної партії "Русский блок"
Проукраїнські сили тримали прапори України, національні прапори кримських татар і навіть був один прапор ОУН.
Міліція стояла лише для виду.
Символічне фото.
В цьому місці стикались обидві групи. Між ними постійно хотіли створити "коридор", але час від часу на місці, де він мав бути, починалась бійка.
Регіональні особливості Євромайдану: крім "Слава Україні-Героям Слава" часто на рівних використовувалось "Аллаху Акбар". А якщо на континентальній Україні використовувалась жовто-синя стрічка, то у Криму здебільшого просто синя - традиційний колір тюркських народів.
А ось що траплялось, коли "коридор" так і не вдавалось організувати і між обома сторонами виникала бійка.
Через певний час об'явили, що ВР АРК закривається до завтра і всі почали розходитись. В ході протистоянь померли дві людини, одну затоптали, інша отримала серцевий напад.
По центру загорнута в прапор України - дружина Мустафи Джемілєва Сафінар.
Зліва з бородою - Мідхад Джемілєвіч, був у Києві, лікував афганцям спини.
А тієї ночі, коли вже всі розійшлись, до ВР АРК почали тащити арматуру, сміттєві баки, лавки і т.д. На ранок будівля була під контролем проросійських сил.
Але щоб не завершувати на сумній ноті розкажу ще одну історію. Після того, як всі розійшлись, ми пішли центром Сімферополя. Проходимо повз піцерію "Челентано" і саме в цей момент до неї заходять два хлопця років 20 з українськими прапорами, і до всієї піцерії: "Слава Україні!". Всі хто там були у відповідь: "Героям Слава!"
Так що 97% точно не було.
Дякую за "Лайк" та репост!
Немає коментарів:
Дописати коментар