Севастополь. 25 лютого 2014 року.
Севастополь красивий. Навіть в період, коли зима плавно переходить у весну. Старі будівлі, типово кримські вузькі вулички, ракушняк, солене повітря, безліч дерев з мигдалем вздовж затоки...і чайки, що відбили територію у типових для інших регіонів України птахів - голубів.
А якщо забратись на чортове колесо, там, справа на горі, відкриється чудовий вид на все місто.
І все ж таки "Никогда мы не будем братьями"...
Поодинокий екстремізм-фашизм.
Міфи про "Севастополь - город русской славы" руйнуються швидко, якщо людина вміє думати і хоче слухати. Але факт залишається фактом - місто русифіковане від А до Я. Це відчувалось ще до анексії, починаючи від наявності російського телебачення, "Дома Москвы" і закінчуючи регіональними офісами російських партій. Тут можна знайти навіть значок футбольного клубу "Карпати Львів" російською.
І хоч над містом піднято два прапори, присутність жовто-синього навіть тоді, на жаль, майже не відчувалась.
А так починалось "народне волевиявлення"
Зверніть увагу на "казачка" ближче до центру фото. Папаха - казачья, бушлат армійський, штани міліцейські. Приблизно такі саме клоуни, лише правда були і з бородою і в темних окулярах, захищали право людей на вільне волевиявлення.
А поки в Мордорі кричать "крим наш", варто просто не забувати: вкрадене не переходить у розряд приватної власності, воно так краденим і залишається. До пори до часу.
Немає коментарів:
Дописати коментар