Коти за визначенням фотогенічні.
Засніжене Яремче.
Залізничний міст через річку Прут, по якому пройти можна і людям.
Маршрут до вершини гори Ґорґан-Явірницький невеликий, близько 9 км в одну сторону, і проходив повз такі хуторки.
Біля самого підніжжя гори вже розпочалася хуртовина. При чому, вітер міг нагнати купу хмар, а вже через 15 хв повністю їх прибрати. Для порівняння тут навіть є фотографії одних і тих самих місць, зняті з інтервалом у 10-15 хв.
Ну а загалом нам прямо і на гору. Найвища точка по центру і є вершиною Ґорґана-Явірницького. Сама гора низька, але з неї досить непогані краєвиди і на Яремче, і на прилеглі гори.
Схили Ґорґана.
Компанією завжди йти легше. А коли хтось додумався вдягти в гори джинси і не взяв спеціальне взуття - ще й веселіше.
Занесені снігом стежки, але подекуди хоча б було видно маркери.
Але згодом зникли і маркери, так що йти довелося за допомогою GPS і "чуйки мандрівника". На мох вирішили не орієнтуватися.
До вершини вже 15 метрів.
Вид з гори на Яремче, звідки ми власне і прийшли.
І на сусідні гори, вкриті снігом. Вони досить низькі, тому туди, скоріш за все, нечасто ходять. Але краєвиди красиві.
Вид на гору Хом'як.
І одразу ж поруч з Хом'яком гора Синяк.
Є якийсь шарм у тому, щоб спускатися з гір вночі. Звісно ж, бажано пройти всі небезпечні ділянки засвітло, але тим не менш щось у цьому є.
Також буде цікаво:
Немає коментарів:
Дописати коментар