Із самого початку Євромайдан почав шукали союзників. У протистоянні з владою цей рух здавався слабшим - ніяк не оформлений і неорганізований натовп, хай навіть він складається з багатьох десятків і сотень тисяч людей - наш потенціал на самому початку тих подій обмежувався лише кількістю прихильників і бажанням діяти, в той час як наші візаві мали легітимне право на застосування сили, контролювали суди і ЗМІ і в кінці кінців прикривались тим, що за них же проголосували люди. Обидві сторони шукали союзників і потенціал можливих прихильників мобілізовувася не лише в самій Україні, але і за її межами.
Звичайно, природнім союзником Євромайдану вважався ЄС, за підписання угоди з яким і вийшли на вулиці люди. Лідери Європейського Союзу так само розділяли наш шок стосовно спонтанного рішення Уряду все ж таки не підписувати Угоду. Україну доволі часто згадували в контексті порушення прав людини, високого рівня корупції і підкупних судів - не подобалась існуюча "система" і нам. Хто ж тоді як не ЄС, що розділяв наше невдоволення ситуацією, мав стати головним захисником наших ідей та і взагалі підтримати нас?
Не дивлючись на те, що лідерів в ЄС обирають власне громадяни - позиція президентів і прем'єр-міністрів не завжди, на жаль, відображає позицію тих людей, які за них голосували. Для нас являється очевидним фактом, що сусідня країна анексувала одну частину нашої території, окупувала іншу, організовує теракти, продовжує вбивати наших співгромадян так само як і розказувати всьому світу історії про неонацизм і недокормлених в Запорізькій області снігурів. На щастя, для більшості українців є зрозумілим очевидний факт, що все вище перечислене є злочином, логічним наслідком якого є покарання. Так, обурені розп'ятим у Слов'янську хлопчиком громадяни Росії у своїй більшості це не розуміють, але що з них взяти. Інша справа країни Заходу - люди мають доступ до всіх джерел інформації, існує свобода слова і відсутня пропаганда. Та ж сама Німеччина у свій час сама пережила диктатуру - хто як не вона із розумінням поставиться до нас, жертв агресії..? Мммм...ні, не сильно розраховуйте на підтримку.
Достатньо легко спрогнозувати підримку України серед поляків чи литовців, так само як і серед болгар і греків, але що ж з німцями? Меркель то отримує від німецьких спецслужб інформацію, з яких регіонів Чечні і Бурятії приїхали "шахтарі" звільняти Донбас від хунти, але що думають звичайні німецькі бюргери про цю ситуацію?
У листопаді 2014 року німецький центр опитування Infratest dimap опублікував результати опитування німців на тему "Чи підтримуєте Ви анексію Криму Росією?" (в оригіналі замість слова "анексія" вони використали в кращих німецьких традиціях слово "аншлюс")
Підтримка анексії Криму серед німців
В країні, в якій абсолютна більшість людей засуджує нацистське минуле Німеччини, в якій абсолютно усі проходять у школі аншлюс Австрії, анексію Судетської області Чехословаччини, напад Третього Рейху на Польщу і т.д. знайшлось 39% (!) людей, які підтримують анексію Криму.
Ні, результати не підтасовані, ці цифри дійсно плюс-мінус відображають реальну палітру думок німців стосовно цієї всієї історії. Але тоді чому так? Де ж тоді європейські цінності, верховенство права і заборона війни як способу вирішення спорів в головах цих людей?
Взагалі-то німці люблять критикувати все, в тому числі і Росію. В німецькій мові відносно недавно навіть з'явилось слово "путінферштеєр" (Putinversteher - той, що розуміє Путіна), яким з іронією самі ж німці називають тих своїх співгромадян, які виправдовують вчинки Путіна як в самій РФ, так і за її межами. При чому ця критика помітна і в ЗМІ.
От приклад того, як німецькі телеканали висміяли вибори в Росії 2011 року:
З цим все ясно і логічно: сфальшували вибори і зробили "морду кирпичем" ніби-то у них демократія - от їх і висміяли. Але якою логікою тоді користуються "путінферштеєри", ті самі 39%?
Щоб це все зрозуміти прийшлось поспілкуватись з самими німцями, так що вся наведена інформація - з перших вуст.
Якщо у двох словах і дуже спрощено пояснити, як і про що думають німці, то виглядати це буде так: суспільство можна поділити умовно на дві великі групи - американісти і антиамериканісти. І при цьому абсолютна більшість усіх німців - пацифісти, що у свою чергу змушує їх виступати проти участі Німеччини у війнах і проти надання кому б то не було німецької зброї.
Якщо ж повернутись в часи Холодної війни, то більшість німців із Західної Німеччини можна назвати американістами - вони виховувались в атмосфері, де США є гарантом їх спокою і безпеки. В НДР, у свою чергу, таким патроном сприймався СРСР. Тому навіть сьогодні старше покоління німців являються американістами чи антиамериканістами майже у 100% випадків лише залежно від регіону проживання - захід чи схід.
Німеччина у свідомості старших німців навіть досі ділиться на дві частини - східну і західну. Так наприклад "західняків" обзивають Wessi (від слова West - Захід), а "східняків" Ossi (від слова Ost - Схід). Деякі представники старшого покоління німців із Західної Німеччини навіть не вважають Східну Німеччину власне Німеччиною, сприймаючи її на рівні з Австрією або Швейцарією. Звичайно ж такий світогляд передається від батьків дітям. І хоча для абсолютної більшості молодих німців поділ Німеччини зберігається лише у підручнику історії, симпатія або ж до США або ж до Росії все ж таки передалась їм через виховання. Але - після 2003 року ця ситуація кардинально змінюється.
Каламбур на тему західних і східних німців:
- Привіт, я вессі (із Зх. Німеччини)
- А я оссі (зі Сх. Німеччини)
- А я Мессі.
Засудження німцями військових операцій має своє коріння у подіях ІІ Світової війни. Саме з огляду на роль тодішньої Німеччини у подіях тих далеких днів абсолютна більшість німців сьогодні хочуть бачити Німеччину пацифістом. І саме тому більшість німецького суспільства, навіть ті, хто розуміють, що у нас відбувається, виступає сьогодні проти надання зброї Україні.
Але так було не завжди. Десь 60% німців підтримували свого часу боротьбу з сомалійськими піратами. Приблизно 50% позитивно оцінювали втручання НАТО у війну на Балканах (Косово, 1999). Радикально почала змінюватись думка звичайного німецького бюргера (переважно молоді) з 2003 року - з війни в Іраку. Саме з цього моменту в Німеччині з'являються масштабні антиамериканістські настрої, які живі і по сьогодні.
Демонстрація в Берліні проти Буша. "Жодних воєн більше". 22 травня 2002 р.
Питаю у німця, як же так все сталось:
- Все почалось ще в кінці 2002 року, коли історія з Іраком лише починалась. Тоді вже тривала війна в Афганістані, і деяким вона вже тоді не подобалась. А тут Дж. Буш вже готується до наступної кампанії в Іраку.
- Так а що саме обурювало людей?
- Ця тема дуже довго мусолилась в ЗМІ. Дуже довго і дуже часто. Постійно наголошувалось на тому, що якщо США зайдуть в Ірак без дозволу Ради Безпеки ООН - це порушення міжнародного права.
- Але ж США тоді виправдовували свої наміри наявністю в Іраку зброї масового ураження.
- У наших ЗМІ вже тоді постійно говорили, що ніякої ЗМУ там немає, що американці брешуть, показували прямі включення із Ради Безпеки ООН. А взагалі по телевізору ця тема обговорювалась задовго до того, як власне почалась війна - ще коли США вимагали відправити в Ірак інспекторів. Люди постійно чули "агресивна війна", "війна проти міжнародного права". І в якийсь момент просто не витримали. Тому, коли у 2002 році в Берлін з візитом прихав Буш, на вулиці вийшло до мільйона переважно молодих людей, які кидались яйцями і кричали в його адресу "військовий злочинець" і все це із почуттям боротьби за справедливість і кращий світ. З тих пір у багатьох людей США сприймаються як синонім до слів "агресія" і "війна".
- А як ти думаєш, якби ЗМІ не створювали такий резонанс, реакція у німців була б та сама?
- Думаю ні.
- Ну а почекай, - питаю я, - а як же агресія Росії проти Грузії? Що німці робили тоді, у серпні 2008 року?
- Про війну в Грузії говорили дуже мало по телевізору, та і тривала вона всього 5 днів. Після її закінчення обговорення у ЗМІ тривали десь місяць-півтора і на цьому все закінчилось. Звичайно підтримка Росії трошки впала, але за Грузію все-одно не хотіли вступатись.
- Чому так? А як же справедливість і все інше?
- Ну, по-перше, Росія це щось далеке, це не напад на Бельгію або Австрію. Он зараз в Нігерії геноцид, але ви ж не виходите протестувати. По-друге, я ж казав, ми хочемо створити образ країни-пацифіста. Ну а по-третє, це ж зона впливу Росії.
- Що-що вибач?
- Все, що колись належало царям або СРСР - це зона впливу Росії, зона її легітимних інтересів. І тому, щоб там не робилось, Захід не має права втручатись. Ти не дивись так на мене, так думають багато хто в Німеччині.
- Які зони впливу? Це ж логіка часів Холодної війни. З тих пір світ ніби за іншими правилами грає?
- Ну от багато німців думають інкаше. В контексті цього вони часто дають приклад, що якби Росія захотіла мати військові бази в Мексиці чи Канаді, то США тоді б мали б право напасти на Мексику чи Канаду, бо це зона впливу США. Так що війна з Грузією розпочалась як грім з неба і тривала недовго. До того ж дії Росії виправдовували "логікою зон впливу".
- А що тоді з міжнародним правом?
- Зона впливу - сфера легітимних інтересів, там робиш, що хочеш.
- А якщо у своїй зоні впливу геноцид влаштувати, що тоді?
- Ну німці напевно будуть негативно до цього ставитись, але аргумент "зон впливу" все-одно буде присутній.
От таким чином ми дізнаємось про цікаві подвійні стандарти. З війною в Іраку, виявляється, проблема у тому, що країна знаходиться поза зоною впливу США. Саме тому туди американцям не можна. Тобто відстоювати міжнародне право і справедливість має сенс поза межами зон впливу. Але ж цікаво, як такий підхід пережив в німецькому суспільстві 25 років з моменту закінчення Холодної війни?
Такі погляди молодим німцям дістались від їх батьків, які ще пам'ятають СРСР живим. У 90-х рр., коли розпадалась імперія, у німців з'явилась надія, що тепер це все закінчиться, що всі конфлікти тепер у світі можна буде вирішувати по-іншому і люди дійсно сподівались, що з конфронтацією покінчено. І поки Росія притримувалась прозахідного курсу у першій половині 90-х рр., ці надії все ще жили. Німці сподівались, що от-от Росію приймуть до НАТО і 45 років конфлікту Захід-Схід залишаться назавжди в минулому. Цього так і не сталось, а німці зрозуміли, що надії були марними.
Але частиною світогляду "путінферштеєрів" є не лише просто антиамериканізм, але і, назвемо так, русофільство. Справа у тому, що до 1985 року в Західній Німеччині СРСР сприймався виключно як загроза. Проте з приходом до влади Горбачова ситуація радикально змінюється. Новий генсек говорить про розрядку, пропонує будувати "спільну Європу" і дає зрозуміти звичайному німецькому бюргеру, який ще нещодавно роздумував над вірогідністю ядерної війни, що вчорашньої загрози вже нема.
І якщо любити його німці почали за слова про розрядку, закохались по самі вуха у нього за об'єднання Західної та Східної Німеччини. На сьогоднішній день Горбачов самий популярний росіянин в Німеччині (рівносильно в обох її частинах), його книги перекладають і друкують німецькою, а багато хто із німців має його твір "Perestroika". Так що ми тепер розуміємо, що коли нещодавно Горбачов заступився за Росію перед ЄС і попросив зрозуміти політику країни стосовно України і зняти санкції - це серед іншого була важка інформаційна артилерія націлена на Берлін.
Показовим є ще один випадок: у 1989 році у Західній Німеччині провели опитування, де поцікавились, кого (західні) німці вважають найнебезпечнішою людиною у світі. Абсолютну більшість набрав Рональд Рейган.
М. Горбачов, "Перебудова"
Показовим є ще один випадок: у 1989 році у Західній Німеччині провели опитування, де поцікавились, кого (західні) німці вважають найнебезпечнішою людиною у світі. Абсолютну більшість набрав Рональд Рейган.
Певні курйози, пов'язані з Горбачовим, відбувались і у Східній Німеччині. У 1989 році у Берліні святкували "40 років Німецької Демократичної Республіки". Трибуна. Стоять глава Східної Німеччини Гонеккер і Горбачов. Повз трибуну йде смолоскипна хода Союзу Вільної німецької молоді (німецький Комсомол) і кричать "Горбі! Горбі! Горбі!". Ситуація чимось схожа на конфлікт СРСР з Югославією - Гонеккеру не сподобалось, що Горбачову у Східній Німеччині стільки уваги приділяють, а власне Главі самої Східної Німеччини - ні. Гонеккер відчував, до чого все йде, розумів, що у разі об'єднання Німеччини він залишиться не при владі, підозрював, що у об'єднаній Німеччині його будуть судити за наказ стріляти у всіх, хто намагається потрапити у Західний Берлін (1961 рік). До того ж, звичайно, такий розвиток подій аж ніяк не узгоджувався з його комуністичними переконаннями. В результаті - СРСР більше хотів об'єднання двох Німеччин, ніж влада Східної Німеччини. Тому в останні роки існування держави в НДР були заборонені радянські газети, адже вони пропагували Горбачова, зближення з Заходом і єдину Німеччину. Німеччина таки стала єдиною, а Гонеккер втік до Росії. Невдовзі владі Німеччини його видав Єльцин. Гонеккер відсидів пару місяців і із-за раку був випущений раніше. Залишок свого життя він провів у Чилі, де і помер у 1994 р. А Горбачов так і залишився самим відомим і улюбленим росіянином німців.
Смолоскипна хода FDJ на День заснування НДР
Ми вже побачили, що велику роль у нагнітанні тієї чи іншої ситуації у Німеччині відіграють ЗМІ. Звичайно, що німці отримують абсолютну більшість інформації з власне німецьких каналів, газет і журналів. Але знаєте, яка сама популярна НЕнімецька телевізійна програма у німців? Ні, не CNN. Це навіть і не BBC. Al-Jazeera? Ну майже, вона на другому місці. А почесне перше місце займає ... Russia Today. Так, так і ще раз так - та сама Russia Today, яка в онлайн режимі показує усі подробиці бойових дій Збройних сил РФ на Донбасі. Але і це ще не саме цікаве. Я ж далі питаю:
- А чому саме Russia Today?
- Їх вважають об'єктивними.
Пауза, що б все осмислити...і продовжуємо.
- Russia Today?! А чому?
- Бо вони показували сюжети про Едварда Сноудена. А Джуліан Ассандж вів там свої передачі. В Німеччині вони як символ боротьби за свободу і відкритість. Деякі наші політики навіть пропонували дати їм політичний притулок.
Досить популярна наліпка на дверях "Тут є ліжко для Сноудена"
На жаль, у мене немає даних, але по моєму власному відчуттю із всього ЄС найбільш активні російські ЗМІ саме в Німеччині. У Russia Today, до речі, є свій сайт німецькою - http://www.rtdeutsch.com/. Звичайно, про замордованих снігурів, розп'ятих хлопчиків і про викопане українцями Чорне море Ви там нічого не знайдете, все ж таки пропагандисти каналу добре розуміють, що речі, в які можуть повірити росіяни і німці відрізняються. Але от перше, що знайшов на головній сторінці:
Страх путча? більша частина сім'ї Порошенка знаходиться не у країні. Поки представник Правого Сектору зізнався у зриві Мінських угод і заявив про створення окремого "Генерального штабу", так як "є лише військове вирішення конфлікту", ...
Уявіть, що вони писали про обстріли Маріуполя і Краматорська. Ось така паралельна реальність. Але вже у Німеччині. Ось і 39%. І це мізкопромивання вже триває мінімум рік.
Я ж вирішив від німця не відставати і зайти з іншого боку:
- А як "путінферштеєри" ставляться до того, що в Росії нема свободи слова?
- Ну а що ми до них маємо? Вони далеко.
- Тобто, якби щось погане сталось у Росії, ви б до цього поставились так само без інтересу, як якби це сталось ну скажімо у В'єтнамі?
- Ну напевно так. Розумієш, США наш союзник. Нас цікавить, що робить союзник. І якщо він робить щось погане - ми чутливіше до цього ставимось ніж до дій Росії.
- А як німці бачать вирішення цієї ситуації - взагалі поміняти союзника на нового, чи намагатись виправити його поведінку?
- Більшість вважає, що треба міняти поведінку. Але є такі, які пропонують взагалі змінити союзника. (Здогадуєтесь на кого...? - автор)
- А хто підкидає такі ідеї?
- У ЗМІ про це говорять.
У Німеччині (цифри дуже приблизні) є 35% людей, що хотіли б повернутись до "моделі Бісмарка", яка, як вони пояснюють, передбачає тісніші стосунки із Росією. Чому?
Дехто пропонує перенести таке співробітництво і у сферу безпекових питань, але більшість все ж таки схиляється до того, що головне це торгівля. Німці таким чином прагнуть багатовекторності у зовнішній політиці Німеччини.
"Росія має ресурси, але вона технологічно відстала. Ми маємо технології і нам потрібні ресурси. Разом нам було би добре"
Карикатура "Бісмарк забезпечує союз Австро-Угорщини, Німеччини та Росії", Королі зображуються маріонетками.
Дехто пропонує перенести таке співробітництво і у сферу безпекових питань, але більшість все ж таки схиляється до того, що головне це торгівля. Німці таким чином прагнуть багатовекторності у зовнішній політиці Німеччини.
"Цар став загрозою? Ок, будемо дружити з Королевою Великобританії. Королева стала для нас загрозою? Ведемо дружбу з царем. Головне, щоб вигравала Німеччина"
Вони вважають, що зараз Німеччина односторонньо орієнтується лише на США. Деякі кажуть, що Німеччина залежна від США і взагалі втратила свій суверенітет. Деякі - що США керують Німеччиною. Яким чином?
"В Німеччині є військові бази США, а це впливає на її здатність приймати самостійні зовнішньополітичні рішення" (На те, що, наприклад, Німеччина не підтримала ініціативу США увійти в Ірак (2003), Сирію (2013) і зараз не підтримує ідею надати Україні зброю, ці люди не звертають увагу - автор).
- Дії Путіна наврядчи є перепоною для співробітництва. Пояснюють по-різному. По-перше, кажуть, що Путін не винен у випадку з Україною - це все Захід. НАТО просто хоче затягнути Україну до себе. По-друге, дуже популярне пояснення, що "православна культура є такою".
- Якою такою?
- Вони пояснюють, що "православна культура", на відміну від католицької, є авторитарною. Тому то дії Росії в Грузії - це нормально. Ну і плюс "Грузія - це зона впливу Росії".
- А як щодо проблем з правами людини, розгоном протестів, де взагалі свобода слова..?
- Такою просто є "православна культура". Це для Росії норма. Росіяни потребують сильного лідера, який їх б'є. Інакше буде хаос.
- Але ж в Росії є купа інших людей. Ти ж бачив антивоєнний мітинг у Москві проти війни з Україною? Вони живуть в "православній культурі" але тим не менш не є носіями цих авторитарних цінностей, про які ти розказав.
- Так, бачив. Але то меньшість. Більшість інші. Західні цінності в Росії не працюють. Це те саме, що нав'язувати демократію арабам.
- Ну а ти розумієш, що самим росіянам це розказують. щоб вони це терпіли і не думали, що по-іншому у них може бути?
- Можливо. До речі, ці німці пояснюють сьогоднішні проблеми Греції через її приналежність до православної культури.
- Так почекай, греки мають дефолт із-за того, що вони православні?
- Ну якось так.
- А чого ж тоді православні Румунія і Болгарія не мають таких проблем?
- (посміхається) На це питання відповіді не дають.
На щастя. німців з такими поглядами відносно не багато, десь 35%. Але і вони фрагментовані. Хтось із них вимагає, щоб Росія перестала бути агресивною - лише тоді з нею можна співпрацювати. Комусь ця обставина неважлива. Тому ця, як і всі інші німецькі групи - фрагментована і неоднорідна.
Отже, що лежить в основі німецького антиамериканізму?
1) Негативне ставлення до воєн, які веде США без дозволу Ради Безпеки ООН.
2) Угода про Зону вільної торгівлі між ЄС і США. Більшість німців, до речі, проти неї. Але США і керівництво ЄС активно її пропагують. Чому проти? По-перше після вступу у дію цієї угоди в ЄС підуть із США генно модифіковані продукти. По-друге, угода передбачає якісь нові правила у сфері судочинства...якби, наприклад, якась компанія захотіла інвестувати у ядерну енергетику Франції, а через деякий час Франція заявляє, що відмовляється від ядерної енергетики, то ця фірма подає в суд на Францію, виграє справу і їй компенсують можливі майбутні прибутки (!), які б мали місце, якби ядерну енергетику залишили у спокої. І тут знову ж таки аргумент про те, що Німеччина втрачає суверенітет.
3) Шпигунський скандал, коли виявилось, що американські спецслужби прослуховували Меркель.
- Ти розумієш, виявилось, що наш друг за нами шпигував. І не просто за нами, а за Канцлером.
- А ти думаєш Великобританія і Росія за вами не шпигують?
- Думаю шпигують.
- І що?
- Нічого.
- А якби по телевізору про це б місяць говорили?
- От то була б вже проблема.
4) Американці у Європі в рамках боротьби з тероризмом крадуть людей, відкривають секретні тюрми в Польщі і т.д.
5) І одразу пропонується альтернатива - "модель Бісмарка", що передбачає багатовекторність.
- Розумієш, нам не важлива Чехія, Словенія, Литва...у Росії є ресурси. Тут навіть не так важлива Росія, як прибутки Німеччини.
- А чому не експортувати енергоресурси з США?
- А вони використовують технологію fracking, а це забруднює оточуюче середовище. По телевізору навіть показували, як люди не можуть воду із крану пити у тих регіонах. (У Німеччині користуються великою підтримкою "зелені" ідеї збереження природи і т.д. - автор)
- Коли добувають російську нафту це теж не без шкоди для природи відбувається.
- Так, але шкоди менше.
- Так все ж таки: німці більше критичні до США, чи все-таки більш проросійські?
- По-різному. Хтось каже, що США ніколи не зміняться. Хтось - що є шанс покращити стосунки.
Окремою і не менш цікавою групкою є ще приблизно 5-10% німців, які пояснюють необхідність орієнтації на РФ тому, що вона для них є прикладом моральності і збереження цінностей, оберігається традиційне уявлення про сім'ю.
От ці дві людини в уявленні деяких німців є еталоном моральності і прикладом збереження цінностей.
- Знаєш, у нас в Німеччині є бзік на гендерній рівності. Навіть попереписували деякі закони. От було раніше слово "велосипедист" - Radfahrer (закінчення "er" вказує на чоловічу стать). А тепер усюди позаміняли на Radfahrende (дослівно перекладається "той/та, що їде" - в німецькому варіанті в цьому слові нічого не вказує на чоловічий або жіночий рід). Ці 5-10% ще й тому люблять Путіна, бо він проти гомосексуалістів, забороняє гей-паради, виступає за традиційні цінності. Є от деякі в Німеччині політики...так вони закликають взагалі змінювати мову. Це лише поки пропозиції, але невдоволення серед частини німців вже є. Знаєш ще що? Пропонують переписати "Пеппі Довгапанчоха" А.Ліндгрен.
- А що там не так?
- У неї ж батько моряк і зустрів на острові негра. Так от "негра" пропонують змінити на "farbig" ("кольоровий" - в українькій мові, як на мене, це образливо, але для німецької farbig звучить нейтрально).
- А так, загалом, я би сказав, 60% німців звинувачували б Путіна у розв'язанні війни в Україні, і десь 40% Захід. Але навіть якщо Путін винуватий, Україна все-одно в уявленні великої частини німців зона впливу Росії. Тому у вас нема права вибору, ви не маєте йти в НАТО і взагалі ваш суверенітет обмежений.
- Тобто чекай, ці люди вважають, що з США треба перестати дружити тому, що Німеччина втрачає свій суверенітет із-за такої дружби, а Україна його взагалі не може мати, бо ми у "зоні впливу"?
- (просто посмішка)
Можливо Вам також буде цікаво:
Севастополь. Наш. За декілька тижднів до анексії.
Сімферополь: за день до захоплення Верховної Ради АРК
Немає коментарів:
Дописати коментар