Вар'ят турист: Шварцвальд

Як 30 кг. дров заміняють 10 л. бензину, карові озера і піч посеред лісу. Все це та інше у Шварцвальді.

Шварцвальд - гірський масив на південному заході Німеччини, що дослівно перекладається як "Чорний ліс" і розташований вздовж ріки Рейн. Шварцвальд відомий своїми мінеральними джерелами, завдяки яким тут виникло багато курортів. Один із самих відомих - місто-курорт Баден-Баден. І саме тут, у Шварцвальді, бере свій початок Дунай.

Але близько 10 млн. відвідувачів кожного року приїжджають сюди не лише заради відпочинку на курортах, але і з метою прогулятись горами Шварцвальду, подихати свіжим повітрям і, якщо пощастить, побачити чорних білок.

Якщо встати рано і вже о 6 ранку сидіти у поїзді, то можна не лише виграти більше часу на мандри лісом, але і отримати можливість спостерігати за сходом сонця у горах.

Для початку необхідно було доїхати на маленькому шварцвальдському потязі до містечка Шьонмюнцах - початку маршруту.

Погода в Шварцальді звичайно ж трошки холодніша ніж за його межами - тому всі машини на стоянці зранку були покриті інієм.

Маршрут навіть має власну назву - Мургляйтер - від назви маленької річки Мург, що розташована вздовж усього маршруту. А загальна довжина треку майже 24 км.

Перш ніж піти в Німеччині в похід в гори, варто дізнатись про ряд правил. По-перше, не можна розводити вогонь за межами спеціально відведених для цього місць. Крім цього - намети ставити можна також лише у спеціально відведених для цього місцях

Вид на містечко

Деякі ялинки, які, очевидно, були нещодавно висаджені, спеціально помаркували, щоб можна було вести їх облік.

Увесь ліс покритий мхом і старим листям, але цей шар лише приховує кам'янисту місцевіть Шварцвальду.

Основним промислом жителів Чорного лісу завжди було лісорубство і лісосплав. Але детальніше про це буде сказано пізніше.

Хтось вже з самого ранку приїхав на тракторі, а шум від бензопили чутно ще здалеку.

Дбайливі місцеві встановили табличку із написом: "Шановний мандрівник, йди по дорозі, а не по траві, щоб тебе було легко відрізнити від худоби"

Чим далі в ліс - тим холодніше і більше снігу. І красивіше.

Разом із потеплінням почав танути сніг і у лісі з'явилось багато струмків.

Інколи красота лісу прямо під ногами

Так і було!

Не дивлячись на те, що цей регіон відвідують дуже багато людей кожного року - сміття у лісі знайти майже неможливо ніде.

Маршрут проходить через одне маленьке курортне місто, тому прийшлось у нього зайти.

Недалеко від містечка знаходиться загін для, скоріш за все, корів. Ця бочка напевно слугувала в якості поїлки.

А тут місцеві обладнали джерело.

Вода стікає по стволу і всі перехожі мають змогу набрати свіжої води.

Але місцевий креатив на цьому не зупинився і було зроблено щей й лавку

Містечко маленьке, але судячи з різноманіття об'яв життя тут не дуже сумне. Напевно, пояснюється це наявністю туристів, для яких скоріш за все це і організовується.

Місцеві продають лісовий мед, щоправда він не із дешевих.

Це саме місто, але з іншого боку

Тут є і зупинка потягу, який із-за своїх габаритів більше схожий на трамвай.

І місцевий готель

А на плакатах детально розписано, як треба робити розминку за допомогою трекінгових палок.

На табличці написано попередження - "Курорт. Будь ласка підтримуйте тишу"

Але маршрут йте далі і треба перейти через річку.

В Німеччині також, до речі, заборонено сходити з маршруту. Разом із забороною розводити вогнище і ставити намети де попало це пояснюється тим, що 80 млн німців на таку територію - забагато. І тому всі не можуть робити що хочуть і де хочуть. Якщо ж німцям треба дикі умови і мінімум правил - вони зазвичай їдуть до Норвегії.

А ще цікаві місцеві "вусаті" шишки

Сніг тає, а разом і з ним чиїсь сліди

Але натомість з-під землі пробиваються перші весняні рослини

Чим вище підніматись - тим все більшим стає шар ще не розтанувшого снігу.

Половина шляху як раз приходиться на озеро Хуценбах.

Заглибини біля вершин гір називаються кари. І часто у таких карах утворюються озера. І як раз Хуценбах є одним із таких озер - каровим, що знаходиться на висоті 747 метрів.

Максимальна глибина - 7,5 м

Маршрут "Мургляйтер" йде далі вверх - на саму вершину. Тобто мені треба праворуч.

На містках через гірські річки ще лежить сніг висотою в півметра.

А під мостом по красивій червоній породі тече річка

Інколи доріжка ставала зовсім вузькою, та йти до того ж доводилось по снігу.

Очевидно у лісі є якісь звірі, люди зазвичай так кору не гризуть =)

Взимку тут була напевно непогода - вітер вирвав багато дерев. А так як місцевість кам'яниста, то коріння не сильно змогло вхопитись за грунт і дерева, напевно, відносно легко повалились.

На вершині відкривається гарний вид як на озеро, так і на Шварцвальд загалом

Йти по снігу дуже тяжко. На додаток до цього під шаром снігу тече струмок із талої води, і, якщо неправильно ступити, можна провалитись ступнею в холодну воду.

Прямо у лісі стоїть будиночок, в якому можна і перепочити, і відсидіти в непогоду. Побудовний він, до речі, був у 1910 році!

В часи дефіциту бензину, як це було наприклад під час ІІ Світової війни, в якості пального використовували гази від деревного вугілля. В цій печі сушили деревину, яку потім використовували для таких газогенераторів, що заміняли бензин.

Приклад машини, що працювала у 50-ті рр. на газонераторі. Дехто і до сих пір використовує газогенератори, щоб не платити за бензин, дизпаливо чи метан. На 100 км йде приблизно 30 кг дров.

Такі споруди встановлювали на річках спеціально для того, щоб регулювати силу потоку. А коли треба - створювати хвилю, яка б доставляла деревину вниз за течією.