Санктуарій, замок та Кармалюк
Хто що, а ми у Летичеві одразу ж побачили Районну держадміністрацію. При чому цікаво - досі висять дошки пошани. Хоча, одну із них переробили на дошку пам'яті загиблим на війні з Росією.
Цікавий у міста прапор. Ми зупинились на теорії, що французи перейняли свій прапор як раз у Летичева, а потім його лише перегорнули і забрали зелену стрічку по центру.
У 1362 р. у Летичеві почали будувати замок, який з самого початку був дерев'яно-кам'яний. А вже через 200 років міський староста наказує замінити все повністю на камінь. На сьогоднішній день від замку збереглись лише мури і одна башта.
Приємно бачити, що за муром слідкують
У 1917 році у місті встановилась влада УНР і тут все пішло-поїхало. Владу захопила Рада робітничих і селянських депутатів, потім Скоропадський, потім пробільшовицькі партизани оголосили Летичівську радянську республіку. Потім прийшла Директорія, потім знову червоні, знову Директорія, денікінці, знову Директорія, знову більшовики, поляки, знову більшовики, потім УНР і остаточно знову червоні.
У 1920-21 рр. Летичів опинився у центрі антибільшовицького повстання під проводом Якова Гальчевського, але воно було придушене. Пізніше не оминули місто ні колективізація, ні Голодомор, ні сталінський терор.
Літографія замку
Мур і вхід на територію монастиря
У 1606 р. на території замку починають будувати Домініканський монастир, але після другого поділу Польщі (1793 р.) монастир закривають як неправославний. У 1930-х рр. його взагалі руйнують.
Фасад Санктуарію Летичівської Богородиці
Прапори України, Польщі та Ватикану на стінах монастиря
Напис на стіні
Церква була зачинена, тому вдалось лише частково її оглянути
У 1830-х рр. Летичів стає одним із центрів повстання, очолюваного Устимом Кармалюком. Тут його і було поховано.
Вціліла вежа замку
Ця ж сама вежа у 1917 р.
От так виглядають рештки замку зсередини
Місцевий дім культури
Також буде цікаво:
Немає коментарів:
Дописати коментар